на підтвердження чого

підтвердження (додатковими фактами)

* * *

1) перевірка, контроль; дослідження

2) звіряння (тексту тощо)

3) підтвердження, визначення правильності (чогось)

4) затвердження, ратифікація

5) юр. засвідчення, посвідчення

6) доведення обґрунтованості (правильності)

7) тех. калібрування, градуювання, еталонування

* * *

1) контроль, здійснення контролю; перевірка; subject to verification який (що) підлягає контролю; natіonal technіcal means of verification національні технічні засоби контролю; to іmpede verification ускладнювати здійснення контролю; перевірка ( вимірювального інструмента); звірення ( тексту)

2) підтвердження; установлення дійсності (чого-н.)

3) твердження, ратифікація

4) юр. засвідчення; посвідчення; підтвердження обґрунтованості, правильності (чого-н.)

5) тех. калібрування, еталонування, тарування; verification fіre військ. контрольний постріл

1. n

1) юр. ордер; судове розпорядження; ордер на арешт (тж warrant of arrest); наказ

2) юр. повноваження, правомочність; доручення

3) виправдання (дій); (моральне) право

4) свідчення, гарантія; доказ; підтвердження

5) відповідальна особа; особа, що дає наказ

6) захисник, заступник

7) шотл. порука, поручительство; гарантія, запевнення

8) шотл. поручитель, гарант

9) фін. посвідчення; купон (акції тощо)

10) патент

11) військ. дозвіл; наказ

2. v

1) виправдувати, бути (служити) виправданням

2) ручитися; гарантувати; підтверджувати (щось)

3) юр. дозволяти, давати право; уповноважувати

4) розм. висловлювати упевненість; запевняти

5) юр. забезпечувати, гарантувати (комусь щось)

6) передвіщати, провіщати

* * *

1) юp. ордер; судове розпорядження; ордер на арешт ( warrant of arrest)

2) юp. повноваження

3) підстава для чого-н., виправдання (яких-н. дій); моральне право

4) свідчення, доказ, підтвердження

5) гарантія, застава

6) фін. посвідчення, свідчення; купон (облігації, акції)

7) кoм. тридцятимільйонне свідчення; ( складський) варрант ( warehouse warrant); dock warrant доковий варрант

8) патент

9) вiйcьк. дозвіл; наказ; наказ про присвоєння звання уоррант-офіцера; cкop. від warrant officer

1) виправдувати, служити підставою

2) ручатися, гарантувати; підтверджувати (що-н.); I'll warrant him an honest fellow ручаюся, що він чесна людина, я поручуся за його чесність

3) юp. дозволяти, надавати право

4) виражати впевненість; ручатися

5) юp. гарантувати, забезпечувати (кому-н. що-н.)

1) контроль, здійснення контролю; перевірка; subject to verification який (що) підлягає контролю; natіonal technіcal means of verification національні технічні засоби контролю; to іmpede verification ускладнювати здійснення контролю; перевірка ( вимірювального інструмента); звірення ( тексту)

2) підтвердження; установлення дійсності (чого-н.)

3) твердження, ратифікація

4) юр. засвідчення; посвідчення; підтвердження обґрунтованості, правильності (чого-н.)

5) тех. калібрування, еталонування, тарування; verification fіre військ. контрольний постріл

1. n

1) очевидець (тж eye—)

2) свідок (особл. в суді)

3) свідчення, показання

4) доказ

5) приклад

6) заст. хрещений батько; хрещена мати

2. v

1) бути свідком (очевидцем) (чогось)

2) свідчити; бути доказом

3) засвідчувати, завіряти (підпис тощо)

4) юр. давати свідчення (показання); виступати свідком (в суді тощо)

* * *

1) свідок, очевидець

2) свідчення

3) ознака, підтвердження, свідчення, доказ

4) приклад

1) бути свідком, очевидцем (чого-н.); бачити (що-н.); to witness an accident бути свідком аварії

2) свідчити; бути підтвердженням

3) бути місцем або часом здійснення чого-н.; the area has witnessed many a battle ця місцевість бачила багато боїв

4) юp. бути свідком при оформленні документа, завіряти ( підпис) в якості свідка

5) давати свідчення, виступати свідком ( в суді)

1) юp. ордер; судове розпорядження; ордер на арешт ( warrant of arrest)

2) юp. повноваження

3) підстава для чого-н., виправдання (яких-н. дій); моральне право

4) свідчення, доказ, підтвердження

5) гарантія, застава

6) фін. посвідчення, свідчення; купон (облігації, акції)

7) кoм. тридцятимільйонне свідчення; ( складський) варрант ( warehouse warrant); dock warrant доковий варрант

8) патент

9) вiйcьк. дозвіл; наказ; наказ про присвоєння звання уоррант-офіцера; cкop. від warrant officer

1) виправдувати, служити підставою

2) ручатися, гарантувати; підтверджувати (що-н.); I'll warrant him an honest fellow ручаюся, що він чесна людина, я поручуся за його чесність

3) юp. дозволяти, надавати право

4) виражати впевненість; ручатися

5) юp. гарантувати, забезпечувати (кому-н. що-н.)

1) свідок, очевидець

2) свідчення

3) ознака, підтвердження, свідчення, доказ

4) приклад

1) бути свідком, очевидцем (чого-н.); бачити (що-н.); to witness an accident бути свідком аварії

2) свідчити; бути підтвердженням

3) бути місцем або часом здійснення чого-н.; the area has witnessed many a battle ця місцевість бачила багато боїв

4) юp. бути свідком при оформленні документа, завіряти ( підпис) в якості свідка

5) давати свідчення, виступати свідком ( в суді)

1. n

1) взяття до уваги; поправка; знижка; виправдання

2) грошова допомога; утримання; кишенькові гроші

3) тех. припуск; допуск

4) порція; пайок; раціон; норма видачі

5) pl військ. постачання; забезпечення

6) знижка

7) дозвіл; допущення; припущення

8) схвалення, санкція

9) спорт. фора; перевага; гандикап

2. v

1) обмежувати утримання (споживання)

2) призначати утримання (пайок, порцію, норму видачі)

3) видавати в обмеженій кількості

* * *

1) порція; пайок; раціон, норма відпуску; квота; pl; вiйcьк. постачання; види постачання

2) грошова допомога; утримання; aмep. кишенькові гроші; гроші на дрібні витрати; юp. суми, які виплачуються на утримання (кого-небудь, чого-небудь)

3) прийняття до уваги, урахування; поправка, знижка ( на що-небудь); виправдання ( чому-небудь); знижка або надбавка з урахуванням ( чого-небудь); кoм. знижка

4) визнання (обґрунтованим, законним; підтвердження; поступка)

5) примиренство; толерантність; схвалення; терпимість

6) рідко дозвіл

7) фін. припустиме відхилення від стандартного розміру е ваги монети

8) тex. припуск; допуск; розрішення; зазор ( позитивна різниця)

9) cпopт., гандикап, фора, перевага

1) раціонувати споживання; уводити карткову або пайкову систему

2) призначати утримання, пайок

3) ( регулярно) видавати в обмеженій кількості

1) порція; пайок; раціон, норма відпуску; квота; pl; вiйcьк. постачання; види постачання

2) грошова допомога; утримання; aмep. кишенькові гроші; гроші на дрібні витрати; юp. суми, які виплачуються на утримання (кого-небудь, чого-небудь)

3) прийняття до уваги, урахування; поправка, знижка ( на що-небудь); виправдання ( чому-небудь); знижка або надбавка з урахуванням ( чого-небудь); кoм. знижка

4) визнання (обґрунтованим, законним; підтвердження; поступка)

5) примиренство; толерантність; схвалення; терпимість

6) рідко дозвіл

7) фін. припустиме відхилення від стандартного розміру е ваги монети

8) тex. припуск; допуск; розрішення; зазор ( позитивна різниця)

9) cпopт., гандикап, фора, перевага

1) раціонувати споживання; уводити карткову або пайкову систему

2) призначати утримання, пайок

3) ( регулярно) видавати в обмеженій кількості

1. n

1) доказ; довід; доведення

2) випробування, перевірка, проба

3) мат. перевірка

4) юр. судовий розгляд без суду присяжних

5) коректура; гранка; пробний відбиток

6) фот. пробний знімок

7) міцність (спирту)

8) пробірка

2. adj

1) непробивний

2) непроникний (для чогось — against)

3) недоступний, що не піддається (лестощам тощо)

4) установленої міцності (про спирт)

3. v

1) робити непроникним (непробивним, недоступним)

2) друк. робити пробний відбиток

3) читати гранки

* * *

1) доказ; підтвердження

2) випробування, перевірка, проба

3) дiaл.; юp. судовий розгляд без участі суду присяжних

4) пoлiгp. коректура, пробний відбиток

5) фoтo пробний відбиток

6) міцність ( спирту)

7) пробірка

8) невразливість; непробивність

9) непроникність; герметичність

10) захист ( від чого-небудь)

1) непроникний; непробивний

2) який не піддається, недоступний ( чому-небудь)

3) встановленої міцності ( про спирт)

4) випробуваний; який витримав випробування; перевірений

5) як компонент складних слів (- proof)

1) робити таким, що не піддається впливу; надавати стійкості, непроникності, непробивності

2) пoлiгp. робити пробний відбиток; читати коректуру, гранки

3) фoтo робити пробний відбиток

4) випробовувати; перевіряти

1. adv

1) так, таким чином

2) так, до такої міри, настільки

3) стільки, так багато

4) так дуже

5) так, справді, саме; так і є

6) теж, також

7) отже

8) потім

9) в такому разі

10) хай буде так, гаразд

2. conj

так що; тому; отже; для того, щоб; за умови що; якщо тільки; в разі; якщо; аби тільки; тільки б

3. int

так!, гаразд!, досить!, ну!

* * *

1) указує на спосіб здійснення дії (саме) так, таким, подібним чином

2) указує на ступінь якості або на кількість так, настільки, до такої міри; стільки, так багато; інтенсивність дії так ( сильно); емфатичне виділення якості такий

3) на початку речення вказує на підтвердження попереднього висловлення дійсно, так, справді, насправді, саме; так (це), є; поширення попереднього висловлення на іншу особу або предмет теж, також; висновок зі сказаного раніше отже, виходить, так; продовження розповіді ну; icт. послідовність дії ( в еліптичних реченнях) потім; icт. перед прямою мовою або після неї ( в еліптичних реченнях) так

4) указує на відповідність тому, що було сказано так, у такому випадку

5) у сполученнях

1) уживається замість попереднього речення це так, так

2) уживається замість попереднього прикметника такий

3) уживається замість попереднього власного імені (після дієслів call, name) так

4) більш менш; приблизно

1) вводить речення, що вказують на висновок з попереднього висловлення ( часто and so) так що, тому; отже

2) вводить підрядні речення мети (для того) щоб, ( з тим) щоб; підрядні речення результату так що, тому [див. so that]

3) у сполученнях

int так!, добре!; досить!, ну! (виражає подив, схвалення, несхвалення, торжество, сумнів)

1) доказ; підтвердження

2) випробування, перевірка, проба

3) дiaл.; юp. судовий розгляд без участі суду присяжних

4) пoлiгp. коректура, пробний відбиток

5) фoтo пробний відбиток

6) міцність ( спирту)

7) пробірка

8) невразливість; непробивність

9) непроникність; герметичність

10) захист ( від чого-небудь)

1) непроникний; непробивний

2) який не піддається, недоступний ( чому-небудь)

3) встановленої міцності ( про спирт)

4) випробуваний; який витримав випробування; перевірений

5) як компонент складних слів (- proof)

1) робити таким, що не піддається впливу; надавати стійкості, непроникності, непробивності

2) пoлiгp. робити пробний відбиток; читати коректуру, гранки

3) фoтo робити пробний відбиток

4) випробовувати; перевіряти

Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх (1770, Штутгарт - 1831) - нім. філософ, створив найбільшу і найрозгалуженішу в історії філософської думки діалектико-ідеалістичну систему - як завершення західноєвропейської класичної філософії даного напряму. Цілісно вона викладена в його "Енциклопедії філософських наук" (1817), конкретніше - в численних працях, виданих прижиттєво і посмертно учнями. Вступ становить "Феноменологія духу" (1807), яку Г. називав "мандрівкою за відкриттями". Зміст цієї нової на той час науки охоплює формування індивіда, розвиток його знань від чуттєвої достовірності до філософських понять, котрий в стислому вигляді відтворює шлях історії матеріальної і духовної культури людства. Сама система поділяється на три частини: "Наука логіки", "Філософія природи" і "Філософія духу". "Наука логіки" (1812 - 1816) - теж нова наука, створена Г. Її предмет - мислення як цілісне утворення, формами і змістом якого є філософські категорії - водночас поняття і об'єктивні визначення світу (див. діалектична логіка). В марксистській традиції найбільшого значення надається логіці Г. (через всебічну розробку в ній діалектики), в той час як в немарксистській філософії, особливо в неогегельянстві, - "Феноменології духу", ряд ідей якої (зокрема, щодо відчуження, панської і рабської свідомості) видаються співзвучними і для сучасної епохи. За Г., природа як така, не пізнана, чужа для мислення. До того ж, термін "відчуження" несе на собі відбиток християнської ідеалістичної традиції: Бог-дух творить світ, який виявляється чужим для нього внаслідок гріхопадіння. В християнстві людина повинна порвати з цим світом, щоб об'єднатися з Богом, у Г. - пізнати його, щоб відкрити в ньому всеосяжне, а отже, ідеальні основи буття. В сучасну добу тлумачення природи як відчуження мислення знайшло подальше підтвердження у взаємному відчуженні природи і людини, як наслідку планетарної, особливо технічної діяльності людства. В "Філософії природи" Г. розвинув також оригінальні ідеї про нероздільну єдність простору і часу, їхню залежність від матерії, що нагадує думки Ейнштейна (ці ідеї філософ висловив ще в 1817 р., майже за сто років до появи теорії відносності). Але порівняно з іншими працями, "Філософія природи" займає незначне місце в системі Г. Натурфілософія в нім. класичній філософії зробила неабиякий вплив на природознавство і філософію в особі Шеллінга, а не Г., за рік до смерті якого почав виходити "Курс позитивної філософії" (1830 - 1842) Конто. Центр тяжіння системи Г. - не природа, а дух Д. ух - основне поняття його вчення В. ибір цього поняття започаткований ще ранніми творами Г. з філософії релігії, налр., таким, як "Дух християнства та його доля" (1798 - 1800). Заслуга й перевага Г. полягала в тому, що для розкриття основного питання філософії він узяв якраз поняття духу, бо воно є найбільш загальним і всеохопним в опозиції до природи і матерії й містить в собі багато своїх форм: свідомість і самосвідомість, психічне почуття, розум і т. д. Різні форми духу Г. дослідив в дев'яти філософських науках, які входять до "Філософії духу". Виокремлено три види духу: суб'єктивний, або індивідуальний; об'єктивний, або суспільний; абсолютний, або всезагальний. Перший вид містить такі науки: антропологію (предмет - душа у співвіднесенні з тілом); феноменологію (свідомість і самосвідомість - співвідношення суб'єктивного і об'єктивного); психологію (духовні властивості індивіда, що розглядаються як самостійний предмет дослідження). Об'єктивний дух охоплює право, моральність (Moralitat) і систему звичаїв (Sittlichkeit). Цей вид духу відтворює всі основні аспекти суспільства. На першому місці стоїть зовнішнє, абстрактне право (за. Енгельсом, "юридичний світогляд є класичним світоглядом буржуазії"). Історія свідчить, що правовими державами стали саме буржуазні держави (феодальні і соціалістичні під це визначення не підпадають). Мораль - внутрішнє право, спосіб поведінки, опосередкований суб'єктивними чинниками: свідомістю, совістю, критичними міркуваннями. Оскільки свобода є вихідне гасло такого суспільства, моральність посідає значне місце в його житті. Головні її категорії - намір і вина, добро і совість. Нарешті, в суспільстві існує великий шар відносин, які є одночасно і внутрішньо притаманними індивідові, і зовнішніми стосовно нього: це - звичаї, традиції, природні права, закони. Системою звичаїв охоплюються три головні сфери суспільства: сім'я - місце народження і виховання людини; громадянське суспільство - система матеріальних і виробничих відносин, в якій кожен переслідує приватну мету; держава - організація, яка утворює і підтримує життя народу як цілого, оберігає його від розпаду. Держава - найвищий ступінь суспільного розвитку - і є втіленням в дійсність абстрактного права. За Г., немає народу, котрий не мав би того державного ладу, на який він заслуговує; кожен народ формується як результат своєї історії і може створити лише те, що вже є її результатом; держава не може бути створена штучно. Третій вид духу - найзагальніший, абсолютний. Його предмет і сфера дії - весь світ (тобто це світогляд). Г. вирізняє три його форми: мистецтво, релігію, філософію. В марксизмі поняття духу було замінено поняттям свідомості, внаслідок чого надто звуженим виявилось і "основне питання філософії". Нині гегелівська традиція відроджується.

[br]

Осн. тв.: "Феноменологія духу" (1807); "Наука логіки", ч. І, "Об'єктивна логіка". В 2 т. (1812, 1813); ч. II, "Суб'єктивна логіка" (1816); "Енциклопедія філософських наук" (1817); "Філософія права" (1821); "Філософія релігії". В 2 т. (1832); "Історія філософії". В 2 т. (1833, 1836); "Філософія історії" (1837).

НАТУРФІЛОСОФІЯ ( від лат. natura - природа) - філософське умоглядне вчення про природу як цілісність. Термін "Н." введений у філософський обіг стоїками (Сенека). Як зміст поняття Н., так і її відношення до філософії та науки про природу, а також самі межі між природознавством і Н. історично змінювалися. Найвагомішу роль Н. відігравала в Античності, де вона була першою історичною формою філософії, а також основою теоретичного осмислення природи В. межах Н. було висунуто низку важливих для історії науки гіпотез про будову Всесвіту та структуру матерії - атомістична гіпотеза, ідеї заперечення пустоти та безконечної подільності речовини тощо. По суті, філософія досократиків не йшла далі Н., внаслідок чого Аристотель мав певні підстави називати їх "фізіологами", тобто тими, що "писали про природу". В Середні віки, коли філософія виступає здебільшого як теологія, Н. зникає з філософського обрію і відновлюється в епоху Відродження, розвиваючись переважно на ґрунті ідей пантеїзму та гілозоїзму. В працях Луганського, Бруно, Коперніка, Помпонацці та інших мислителів створюється нова, пантеїстична картина світу, в якій природа, хоч ще і не отримала самостійної і самоцінної значущості, проте прирівнюється до Бога, що створило передумови для усунення, зрештою, Бога з природи і надання їй знову статусу суверенності та самодостатності. Становлення класичного природознавства у Новий час усталило нові еталони і норми обґрунтування знання, серед яких визначальну роль відіграє вимога експериментального підтвердження наукових гіпотез і теорій. Од цього часу Н. втрачає свій позитивний потенціал у розвитку наукового знання С. проби з допомогою Н. узагальнити досягнення сучасного природознавства, подолати кризові ситуації в певних галузях природознавства та вирішити складні наукові проблеми, тобто спроби підмінити точні конкретно-наукові методи загальними філософськими положеннями, наштовхуються на принципово непереборні труднощі, оскільки сам натурфілософський підхід вичерпав свої можливості в дослідженні природи.